Якою б складною не була реабілітація ( а це справді не легкий процес), випускники програми після її завершення мають бажання повернутатися вже в якості гостей дому. Бо це для них особливе місце.
Випускниці розповідать:
«Охочих поїхати завжди багато — головне, щоб хтось зініціював поїздку. Цього разу нас приїхало 14
Я вирішила приїхати, бо Княже - то те місце, де одразу стає добре, де забуваєш про всі турботи, де «відпочиває» голова. Хотілося простого - поговорити з людьми, посміятися, з’їсти вівсянки на молоці, посидіти біля озера і відкласти телефон на добу (що у Львові дається складно) Поспілкувалася з реабілітантами. Цікаво, коли питають «А як тобі було тут, на лікуванні?» І вже навіть не пам’ятаєш як то було, але пам’ятаю одне точно — що хотілося чимпошвидше додому, бо там буде добре, легко, а тут (в центрі) багато «проблем», таких як вийти на чергування на кухню чи на дім. І навіть не здогадувалася, що вдома на кухню треба буде виходити щодня, і на дім теж. А ще треба буде платити за комуналку, ходити на роботу і ще багато-багато іншого… Спокій - то основне почуття, яке відчувала під час приїзду. А ще радість, веселість, зацікавлення. Там , в центрі відчуваєш безтурботність. Додому їхала вже «перезавантажена» Думала, як добре, що є таке місце в моєму житті.»
- «Я вирішила приїхати, бо усі зібралися і хотілося побачити випускників і поспілкуватися з учасниками програми. Хотіла просто провести час разом, посміятися. Під час спілкування з учасниками програми відчувала надію і легкість, бо ділилася досвідом життя після центру, своїм видужанням на групах АN. Важливим було розуміти, що він може бути корисний тим, хто йде по цьому шляху. Виїжджала зі спокійним настроєм. Дуже люблю природу біля центру, люблю посидіти на гойдалці у дворі і згадати, який важливий етап у своєму житті я тут пройшла» Випускники! Радіємо, коли ви повертаєтесь, коли ділитесь своїм досвідом. Дякуємо, що творите таку міцну спільноту взаємопідтримки!
І що додаєте віри і натхнення
